Перша полоса

"Минає час...
Для кожного він - мить.
Перед собою чим прозвітувати?
Я був і буду у некрайній хаті,
Бо біль людський
Мені, як свій, болить"

У цих відвертих, вистражданих словах - весь Олександр Мороз. Наш Сан Санич, як називають його соратники, товариші - всі, хто знають давно і щиро шанують Мороза - політика, Мороза - поета і просто - Людину. Хтось вважає його романтиком - у житті, політиці, світі духовному, примічаючи, що це зовсім не вписується  в параметри українського політикуму, де майже всі - слуги бізнесу. Хтось зауважує, що альтруїзм нині не в почестях, що безсребреник Мороз серед нинішніх і колишніх володарів владного олімпу - завжди чужий.

Хай так - і вже за це він заслуговує на визнання і повагу. Саме як талановитий, духовний, національний політик Мороз вирізняється серед інших, як світлий промінь на тлі нескінченної каламуті боротьби олігархічно-владних структур, що продовжують шматувати Україну за жорстокими законами "дикого" капіталізму.

І доки є такі політики, як Олександр Мороз, - доти й буде надія на краще майбутнє.


З днем народження,
шановний 
Олександре Олександровичу!
 
Щиро бажаємо Вам, творцю і незмінному лідерові партії, міцного здоров'я, активного довголіття, натхнення і творчої наснаги, нових успіхів і досягнень у боротьбі за соціальну справедливість, утвер-дження справжнього народовладдя, розвиток демократії.
 
Нехай Вас зажди супроводжують  вірні та надійні друзі, оминають життєві негаразди! Щасливої Вам долі!
 
Товариші, соратники, однодумці