Архів: 03.12.2003 – 23.12.2003
Закон... і спадковість. Українська міліція: 20 років на захисті громадян чи влади? (14.12.2011)
Такі українські реалії, що у професійний день працівників певної галузі хочеться говорити насамперед про непідйомний мішок проблем, а не прогрес і досягнення. Так було, приміром, із Днем Збройних сил України. Так є і з Днем працівника міліції, який у нас відзначають 20 грудня.
Відгомін системи
Сказати, що правоохоронна система нашої країни найбільше потребує реформування, було б неправильно. Не більше, ніж армія, судочинство, енергетика та решта. Але й не менше...
Проблем - хоч греблю гати. І жодного якісно-значущого поступу від часів СРСР. Хтось скаже, а хіба погана була радянська міліція? Ні... просто часи були інші. Міліція виконувала зовсім інші функції. Вона функціонувала головним чином як закритий від населення орган захисту влади і тільки потім - фактично за залишковим принципом - як система захисту населення від злочинців. Будь-яка закрита система функціонує як за легальними нормами, так і за своїми напівлегальними та нелегальними правилами, всіляко захищаючи себе від зовнішніх впливів. Менталітет сьогоднішнього керівництва МВС сформувався в тій системі. Тобто часи минули, а функції і, головне, суть не змінилися. І що ж ми отримали?
У свідомості міліціонера (а особливо вищих чинів МВС) сьогодні й далі домінує оцінка себе не як співробітника правозахисної структури суспільства, яка має захищати громадянина і підтримувати порядок (не створювати його), а як безпосередньо представника влади, або, принаймні, її особистого охоронця. Тому МВС у нас більше нагадує не систему захисту народу, а систему його покарання. Безглузда жорстокість міліції до учасників протестних акцій, мітингів і пікетів, у тому числі до людей похилого віку, жінок, навіть дітей, демонструє, що психопатологічний статус характерний для співробітників тієї структури, де він у принципі неприпустимий. У цей же час роль спускового гачка для каральних дій міліції навіть проти мирних і дозволених акцій населення відіграє установка влади на самозахист від населення. У результаті остання або прямо направляє міліцію на розгін мирних акцій, або, як мінімум, "не без задоволення" не заважає їй це робити. А в силу збереження у всіх головах верхівки правоохоронних органів загальної установки на право влади на "припинення і покарання" всього, що завгодно і кого завгодно, сьогодні фактично нема кому і нема чого протиставити каральній ролі міліції.
Відгомін свавілля
Інша, не менш "цінна", спадщина нам дісталася від 90-х, коли міліція була прибутковим і найбільш захищеним бізнесом. Звичайно ж, кримінальним. Хоча, зважаючи на кругову поруку, нам невідомі реальні масштаби злочинів, але навіть за кількістю відомих випадків притягнення до відповідальності за них очевидно, що вони мали величезні масштаби. Починаючи від "кришування" бізнесу та участі в рейдерських захопленнях (у тому числі через фальсифікацію кримінальних справ спільно зі співробітниками прокуратури та суду), закінчуючи торгівлею зброєю та наркотиками. Усе це було... На жаль, усе це є і сьогодні. Мабуть, не в таких масштабах, але точно є. Ну а хто не стикався з корумпованим міліціонером чи ДАІшником? Інша справа, що у нас в країні корупція вже майже перетворилася на норму життя. Якщо наскрізь корумпована влада, судова система і прокуратура, то чим гірша міліція?
Підливає масла у вогонь криміналізації міліції і кругова порука. До кого ви можете звернутися зі скаргою, що вас незаконно обшукав чи просто словом образив міліціонер? Ну якщо ви, звичайно, не депутат ВР. Це риторичне запитання... Коли було востаннє розкрито гучний злочин міліціонера? Важко згадати. Ну а ще важче згадати об'єктивне розслідування і розкриття резонансної справи державного масштабу, яка має політичний підтекст. Це я про справу Гонгадзе...
У буремні 90-ті виховувалася середня ланка сьогоднішнього керівного складу МВС. Ідучи на відверті злочинні дії, вони не бояться осуду громади. Вони вище цього. А бояться лише свого начальства, яке все пробачить, лишень уміли б ділитися.
Без надії - у майбутнє?
І третій елемент "вибухового коктейлю" спадковості української міліції - молоді кадри. А точніше, система їхнього відбору і підготовки. Збереження з мінімальними змінами радянської системи навчання співробітників міліції створює цілу низку проблем. По-перше, навчання спеціальним професіональним навичкам не відповідає сучасним вимогам. Відсутня ефективна сучасна система підтримки та розвитку професіоналізму міліціонера, що доводить дефіцит у системі освіти як відповідних фахівців, так і майданчиків (тирів, спортмайданчиків і спортзалів, автополігонів та іншого). Це яскраво засвідчують провальні спецоперації (як, приміром, нещодавня в Одесі). По-друге, економічно і професійно невиправданою є підготовка у навчальних закладах МВС фахівців із психології, економіки, права, інформатики та інших напрямків. Ну і по-третє, корупція при вступі та здачі іспитів. Якщо в школу міліції ще можна якось потрапити самотужки, то до спеціалізованого вишу дорогу знаннями не проб'єш.
Через таку потрійну "спадковість" співробітники МВС сьогодні фактично не готові сприйняти норми не те що громадського контролю над собою, а навіть гарантованих Законом прав громадянина на інформацію та самозахист. У той же час більшість наших громадян не лише не вміють захищати свої права, але просто-напросто не знають їх. У результаті маємо парадоксальну й абсурдну беззахисність людини перед тими, хто мав би її захищати. Коли будь-яке звернення до представника міліції схоже на діалог хамовитого начальника і підлеглого (звичайно ж, начальник не ви), який боїться поставити зайве запитання або сказати щось на захист своїх прав, а тим більше гідності. Коли людина більше боїться міліціонера, ніж злочинця. Коли вас можуть тримати "до вияснєнія" цілу добу, лише тому, що "сержанту петренку" не сподобався ваш вигляд.
Що ж, про проблеми і недоліки наших правоохоронних органів не писав лише, мабуть, лінивий. Можна говорити про низький рівень зарплат, відсутність житла, сучасного оснащення і таке інше. Та всі все давно знають. Та і напередодні свята наші можновладці і міліцейські вищі мужі обов'язково про це скажуть. Так у нас заведено в професійні дні. А щось змінюється, окрім керівної верхівки при черговій зміні влади? Ні... Мені це нагадує таке розповсюджене у нас фарбування розбитих бордюрів до державних свят.
Усе ж, хочеться побажати чесним і сумлінним міліціонерам (а я впевнений, що такі є), аби змінилася система, аби змінилися українські реалії, і міліція б змогла захищати свій народ.
Вадим КУЦ
Архив за 03.12.2003 – 23.12.2003
Версія для друку
