Архів: 11.03.2004 – 25.03.2004
Привіт з Донбасу (08.02.2012)
Днями зайшов на сайт рідного міста, яке сусідить з малою батьківщиною президента, і побачив там лист. Він заслуговує, щоб навести його майже повністю.
Мы, дебальчане, хотим спросить людей, отвечающих за жизнь города, когда же мы сможем в Дебальцево нормально существовать?
Жизнь у нас на Восточном (мікрорайон, - авт.) бьет ключом, и все чаще - по голове. За что мы, налогоплательщики, содержим исполнительный комитет нашего совета, милицию и других слуг народа, живущих за счет населения?
В микрорайоне Восточный нет освещения, в 17 часов - темень непроглядная. Но страшно даже не это, а тот факт, что темной ночью (часов в 18) можно оказаться в центре стаи агрессивно настроенных бродячих собак. Или, в "лучшем" случае, повстречаться с каким-нибудь наркоманом. В период выборов Восточный освещали, а сегодня до Первой площадки (ще один район, - авт.) - хоть глаз выколи. Каждый раз идешь, охваченный ужасом и молишься, чтобы проехала машина, пусть и норовящая тебя сбить, но освещающая дорогу.
Но и это еще не все. Недавно, писали, в центре города ограбили ряд квартир. Но, видимо, милиция так "хорошо" работает, что воры, чувствуя безнаказанность, переместились теперь на Восточный, где снова обокрали пять квартир.
Нам страшно жить! Лучше уже за последние деньги отправиться в лучший мир.
Люди у власти, раз вы пришли, а мы вам поверили, значит вы рассчитывали, что вам хватит ума, образования, опыта и желания сделать нашу жизнь лучше.
Уже доводилося писати, що подібна ситуація склалася в багатьох містах, містечках та селищах Донбасу. Це дає підстави сказати, що тут мова йде не про недоліки роботи місцевої влади, не про низьку наповнюваність місцевих бюджетів, а про суспільно-політичну модель, яка давно реалізовується в регіоні, і яка, за знущальним жартом долі, досягла свого апогею за часів Януковича, уродженця цих місць.
Тоді, коли задля його проїзду перекриваються дороги, коли йому купують вертольоти та будують майданчики для них, коли цілі загони "Беркуту" стережуть "Межигір`я", коли в Донецьку сяє вогнями "Донбас-Арена", а її власник без зупину скуповує нові підприємства, коли цифри на умовному лічильнику, який показує суми розкрадань з держбюджету, тільки встигають миготіти, люди в рідній для більшості представників чинної влади області просто бояться виходити на вулиці.
Зрозуміло, якщо країна грабується "по-крупному", на такі "дрібниці", як життя людей десь у провінції, просто ніколи звертати увагу.
Для чого Донецьку приймати матчі Євро-2012? Для чого, взагалі, цей чемпіонат Україні? Мільярди гривень, які були витрачені та розкрадені у зв'язку з його організацією, краще було б спрямувати на вирішення проблем, описаних вище.
Тому що неможливо буде приставити до кожного іноземного туриста по "кадебісту". І люди побачать не тільки футбольне дійство на новому стадіоні, а, не виключено, й заїдуть до Тореза, Сніжного, Дебальцевого та інших містечок, відносно яких уже неможливо вживати слово "депресивні". Вони просто вмирають.
Ось тоді ці туристи й "увімкнуть" Україну для себе, і для світу.
Можливо, це й буде Чемпіонат Європи, але реальність показує, що принаймні частина Донеччини зараз живе за стандартами найбільш відсталих країн планети.
Звичайно, саме донеччани обирали цю владу як "свою". Невдовзі їм належить дати їй оцінку вже на парламентських виборах.
І тут вже треба вибирати: або продовжувати бути жертвами бродячих собак, або почати боротися з політиками та олігархами, для яких забиті й залякані "піддані" є частиною їхнього середньовічного за своєю суттю світогляду.
Євген БУЛАВКА, "УП"
Архив за 11.03.2004 – 25.03.2004
Версія для друку
