Архів: 29.01.2004 09.02.2004
СТРАТЕГІЧНА НЕЗМІННІСТЬ! (18.01.2012)
З подякою народу Куби! СПУ з тобою, Кубо!
За 20 років незалежності яких тільки інтерпретацій "стратегічного партнерства" не доводилося чути від наших можновладців. І чомусь його домінантою були економічні інтереси бізнес-груп, вектори яких так і лежать у двох взаємовиключних напрямках схід-захід.
Стратегічним партнером були і США - доки на території України знаходилась ядерна зброя та поки американські транснаціональні компанії позбувались нас на перспективних світових товарних ринках. Достатньо згадати "Бушерський контракт" 1998 року, котрий передбачав участь українських виробників у постачанні обладнання для АЕС в Іран, але за наполяганням "стратегічного партнера" США Україна відмовилась від участі в цьому проекті в обмін на ініціативу США щодо поглиблення українсько-американського співробітництва, в тому числі у сфері високих технологій - і де ці технології? Усе, що "технологічно" опанували наші ліберальні уряди - це розкрадання коштів МВФ та розпродаж матеріально-технічної бази (бази перспективних національних розробок та технологій). Це національна плата за приватні помилки державних керівників, які, гублячи підтримку всередині країни, починають шукати її за кордоном - у "стратегічних партнерів", здаючи національні інтереси, як це було за часів Кучми, Ющенка і продовжується за Януковича.
І якщо за часів Кучми був "Бушерський контракт", то сьогодні варто згадати "Харківські угоди", які є відверто антинаціональними, адже російський газ ми сьогодні купуємо дорожче, майже вдвічі, ніж Німеччина, яка не підписувала жодних антинаціональних угод з Росією! Усе правильно, варто згадати слова німецького мільярдера Дорнброка: "Роби нашу справу з однією вірою: воно праве, тому що підкорено інтересам німецького народу! Ми служимо Німеччині, і лише це має бути головним для тебе, ...жодні угоди не мають зашкодити Німеччині, якими б прибутковими вони не були..." (Юліан Семенов, "Бомба для голови").
Невже в інтересах України вивезли в минулому році високозбагачений уран з Харківського фізико-технічного інституту? Тоді чому такі радісні реляції представника американської Адміністрації з національної ядерної безпеки (NNSA), що вони провели за участі цієї організації найскладнішу операцію за останні роки?
Двадцятирічна зрада національних інтересів на користь "стратегічних партнерів" і доморощених олігархів, політиків, фінансово-промислових груп - ось як це треба назвати, адже національні інтереси в таких угодах та партнерстві не проглядаються!
Я вже згадував, що найкращі сподівання можна було заживо поховати, коли після 200 днів перемоги Помаранчевої революції Ющенко зібрав у президентській адміністрації олігархів (повернув навіть тих, які поспішно, покинувши "фабрики, заводи, пароплави", залишили територію України) та підписав з ними "угоди примирення". Але сигналом для мене, що до влади прийшов неадекватний керівник, стало не братання з олігархами, ментальність яких цілковито відрізняється від світосприйняття персонажа Семенова мільярдера Дорнброка. Сигналом стала зустріч Ющенка та Буша-молодшого в Білому домі в квітні 2005 року, на якій Ющенко зазначив, що підтримує США в необхідності побудови демократії на Кубі та Білорусії, і що українська делегація в ООН підтримує резолюцію США проти Куби!
Як тут не згадати слова Фіделя Кастро, що Куба - єдина країна, яка не залежить від США! А як сталось, що за 20 років незалежності Україна почала залежати у своїх зовнішньополітичних рішеннях від США? Невже це на користь національним інтересам? І поки Ющенко декларував свою вірнопідданість США як "стратегічному партнерові" Куба продовжувала приймати й лікувати українських дітей! За власний рахунок, що вона і робила 25 років після аварії на ЧАЄС! Тому можна щиро сказати, що нашим Стратегічним партнером є Куба з її дружнім народом! Адже тільки такий партнер може в блокаді, з обмеженими фінансовими можливостями робити все для хворих українських дітей!
І не тільки українських. Сьогодні Куба лікує представників бідного населення латиноамериканських країн, у той час як транснаціональні компанії США продовжують грабувати країни третього світу під лозунгами захисту прав та свобод. Стратегічний партнер - не той, хто забезпечує статки промислово-фінансовим групам на певному етапі їхнього ситуативного співробітництва, або зовнішню підтримку президенту, національний рейтинг якого впав "нижче плінтуса". Це необхідно зрозуміти всім, у тому числі й нашим ліберальним президентам.
Те, що робить для українців Куба, не вимірюється жодними грошима, не вимірюється гаманцями наших нуворишів-олігархів, не вимірюється ситуативними інтересами продажних політиків. Усе, що робить кубинський народ для нас, українців, є неоціненним, і кубинці для народу України залишатимуться друзями та стратегічними партнерами - які б політичні вітри не дули!
Нещодавно я мав нагоду особисто подякувати Еміліо Певідо Пупо, раднику та заступнику голови дипломатичної місії Республіки Куба в Україні, за неоціненну допомогу українцям, за щирість та людяність. Від імені Соціалістичної партії України та від себе особисто, адже я був одним з тих постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС, кого Куба лікувала у 1989 році протягом трьох місяців.
Окрім цього, у розмові з Еміліо Певідо ми прийшли до висновку, що ЗМІ, власниками яких є імперіалістичні транснаціональні компанії, не висвітлюють того позитиву, який напрацьовано кубинськими та латиноамериканськими соціалістами. Фактично, окрім економічної, діє ще й інформаційна блокада!
Теорія соціалізму еволюціонує, з'являються нові течії та напрямки, що потребує висвітлення, проведення спільної роботи з нової інформаційної взаємодії між СПУ та соціалістами Куби. Необхідно відновити акції солідарності, оголосити ідеологічну мобілізацію партійних структур СПУ з різностороннього співробітництва з кубинським народом!
Денис РУСАК,
заступник Голови СПУ з питань ідеології
Архив за 29.01.2004 09.02.2004
