Капітал убиває (01.02.2012)
Тоді, як грім під час негоди
Впаде на голови катів,
Нам сонце правди і свободи
Засяє в тисячах вогнів.
"Інтернаціонал",
переклад Миколи Вороного
Пропонуємо нашим читачам чергову публікацію Володимира Чемериса (Інститут Республіка), розміщену на сайті "УП". Стаття присвячена пам'яті розстріляних казахських робітників. (Подаємо скорочено).
На зламі 80-90-х минулого століття у країнах колишнього СРСР відбулася зміна соціальної системи. Суспільство поділилося з одного боку на "фаворитів" - великих капіталістів, топ-менеджерів та вищу номенклатуру, з іншого - соціальні групи "аутсайдерів": робітників, селян, студентів, безробітних, пенсіонерів, дрібних підприємців.
Задля збереження економічного й політичного панування великий капітал впровадив нам президентський авторитаризм як політичну систему, і ліберальні економічні концепції - як ідеологічне підґрунтя свого панування. Суть цих концепцій зводиться до індивідуальної економічної свободи у формі абсолютного права власності та свободи підприємницької діяльності. Функції суспільного регулятора в цій моделі покладено на ринок.
Запропонований суспільний порядок оголошувався ідеологами світового капіталізму та ідеологами ринкових реформ у країнах Східної Європи та пострадянських республіках - природнім, гармонійним та мало не єдино можливим.
Утім ще із часів бурхливого розвитку капіталізму в ХІХ столітті, стало зрозумілим, що такий суспільний порядок систематично відмовляє переважній більшості громадян у шансах на свободу та рівність, у праві на освіту, охорону здоров'я, пенсійне забезпечення. Проти такого стану речей нині повстали не лише громадяни Греції, Італії, Франції, Великобританії, але й "столиці" капіталізму - США.
У пострадянських країнах до ліберальних економічних концепцій долучилася практика президентського авторитаризму. Адже новим "руським", "українським", "грузинським" та іншим, які розподілили загальнонародне майно на свою користь, потрібен гарант незворотності цього перерозподілу та арбітр у конфліктних ситуаціях. Свого роду аналог пахана на зоні.
Системні порушення громадянських прав, до яких спричинилися ці режими, призвели до масових виступів на захист свободи слова, свободи зібрань, свободи вибору. Україна, де 2000-го вибухнула акція "Україна без Кучми", була в авангарді цих протестів.
З початку 2010-х усе більше протестів наповнюються соціальним змістом. Так, згідно з результатами моніторингу, який проводить Центр дослідження суспільства, 2010-го року 56% усіх протестів в Україні мали соціально-економічні вимоги. Кількість соціальних протестів зростає, як зростають і репресії проти них: судові заборони, розгін мітингів міліцією, затримання активістів.
В Україні, як і на всьому пострадянському просторі, розпочалася класова боротьба. Тенденція соціалізації вимог протестувальників є й в інших країнах СНД. У вересні 2011 року грузинська влада придушила страйк металургів у Кутаїсі. У Донецьку після атаки українських правоохоронців на намети чорнобильців гине пенсіонер. У казахському Жанаозені за різними даними загинули до 70 робітників
(за офіційними даними загинули 16 і понад 100 отримали поранення, - ред.).
Класовий конфлікт у Казахстані тлів давно. Ще 2010-го робітники нафтового підприємства "Каражанбасмунай", яке належить казахському й китайському капіталу, стали вимагати поліпшення умов праці та підвищення зарплати. Юриста незалежної профспілки цього підприємства Наталію Соколову 8 серпня 2011 року засудили до 6 років позбавлення волі за "розпалювання соціальної ворожнечі - !!! - та порушення порядку організації та проведення зібрань, мітингів, пікетів та демонстрацій". Підставою стала заява одного з керівників "Каражанбасмунаю", китайського топ-менеджера Юаня Му.
17 травня 2011 розпочався страйк робітників "Каражанбасмунаю", а з 26 травня до них приєдналися робітники підприємства "Озенмунайгазу". Заступник голови профспілки робітників "Каражанбасу" Асланбек Айдарбаєв був побитий невідомими, його будинок підпалили. 30 червня активіст страйку робітників "Озенмунайгазу" Акжамат Амінов отримав 2 місяці арешту за "розпалювання соціальної ворожнечі". 8 вересня лідер руху за трудові права Наталія Ажигалієва отримала 15 діб арешту за "злісну непокору поліції". Понад тисячу робітників було звільнено з роботи.
Уряд протягом 7 місяців ніяк не реагував на вимоги робітників Жанаозеня та Актау.
Компанія "Казмунайгаз", чиїм філіалом є "Озенмунайгаз", згідно з офіційними даними, залучила 2 мільярдів доларів інвестицій і 2010-го року добула 13,3 мільйонів тон нафти.
Але капітал, яким би великим він не був, - не погодиться навіть 1% свого прибутку поділити з тими, хто цей прибуток їм забезпечує. Капітал готовий убити робітників, але не заплатити їм зайве тенге. І державна влада, виконуючи місію гаранта олігархічних надприбутків, готова надати в розпорядження капіталу поліцію, війська, прокуратуру, суди, зброю. Капітал і авторитарна влада готові вбити будь-кого, хто насмілиться поставити під сумнів їхні надприбутки, хто насмілиться спитати про їхні мерседеси і яхти...
Якщо капіталізм і авторитарний президент вбивають - навіщо нам президент і капіталізм?
Останні новини
Версія для друку
