Соціальна справедливість - головна мета демократичного соціалізму. 20 лютого - Всесвітній день соціальної справедливості (15.02.2012)
Мрія про справедливість пронизує всю історію людства, спонукає до боротьби за соціальне визволення найширші кола людей. Від християнських заповідей до науково обґрунтованої концепції демократичного соціалізму соціальна справедливість є тією визначальною основою, на якій базується діяльність сучасних соціалістичних і соціал-демократичних партій світу.
Як визначено Декларацією принципів Соціалістичного Інтернаціоналу, демократичний соціалізм - це міжнародний рух за свободу, соціальну справедливість і солідарність. Його мета - досягнення миру для всього світового співтовариства, де здобудуть подальший розвиток основні цінності демократичного соціалізму, де кожний зможе жити повноцінним життям, реалізуючи свої здібності, користуючись гарантіями дотримання прав людини і громадянина в умовах демократичного суспільства.
Соціальна справедливість є основоположним принципом мирного і благополучного співіснування як у кожній окремій країні, так і між різними державами. І не випадково Організація Об'єднаних Націй, проголосивши 20 лютого Всесвітнім днем соціальної справедливості, запропонувала всім країнам - членам ООН щорічно відзначати цей день.
На жаль, в незалежній Україні права і свободи громадян вже давно системно порушуються. Нинішня ж влада стала на шлях відвертого обмеження соціальних гарантій малозахищених верств населення.
За цих умов Соціалістична партія України заявляє, що і надалі продовжуватиме послідовну і наполегливу боротьбу за соціальну справедливість для всіх, за утвердження принципів демократичного соціалізму.
Соціальна справедливість: мрії та реалії
20 лютого - Всесвітній день соціальної справедливості, проголошений Генеральною Асамблеєю ООН 26 листопада 2007 року.
На жаль, соціальна справедливість - багатовікове, вистраждане в умовах індустріальної технологічної революції бажання - виявилося поза межами ринкових відносин у фазі утвердження останніх в планетарному масштабі.
У процесі глобалізації здійснюється нав'язування семи мільярдам на Землі сущим звичних для Європи і США соціально-економічних, політичних, моральних стандартів т.зв. "сучасного способу життя". Причому, на верховенство у цьому процесі претендують Сполучені Штати Америки, що прагнуть до "перемоги демократії на всій планеті".
Та на язику медок, а на серці холодок. За образним висловом американського дослідника Роберта Фалка, "американський варіант капіталізму, що старіє і метушиться всією планетою в пошуках життєвого простору, є сьогодні основною загрозою миру в усьому світі". Отож, щоб справжня позиція північноамериканського монстра не колола очі, діють за сформульованим Карелом Чапеком принципом: "Противник по-зрадницькому обстріляв наші літаки, які мирно бомбили його міста".
Закономірно, враховуючи їх походження, що в руслі "вестернізації", чи швидше "американізації" опинились і українські скоробагатьки, переважна маса капіталів яких крутиться поза межами вітчизняної економіки і вітчизняного правового поля. Але всі вони перетворюються на ура-патріотів і загальних благодійників напередодні чергових виборів. Як бізнесмени, так і, особливо, емоційні бізнесвумен просторікують про загальне благо, добробут пересічних громадян, клянуться у відданості соціальній справедливості і українському народові. Це на словах.
А на ділі? Своєрідним прикладом соціальної справедливості по-нашому є притча про те, як діти війни п'ять структур нагодували. Житель м. Кривого Рогу І.Є. Полуновський підрахував, що змушені рідною державою звертатись до рідних судів щодо порушення передбачених Законом пільг, діти війни збагатили суд на 6,8 млн. гривень, банки - на 20 млн., українську пошту - на 30 млн., власників копіювальної техніки - на 26 млн., адвокатам дісталось біля 500 млн. гривень. Усього зі злиденних гаманців дітей війни державі вдалося видоїти понад 580 млн. гривень. Підкреслюю, за відновлення передбачених Законом прав. Така матеріальна ціна соціальної несправедливості, не говорячи уже про безрозмірну моральну шкоду.
Отже, в Україні брутально порушується головна вимога соціальної справедливості - рівність прав і обов'язків перед Законом. Водночас саме узгодження прав і обов'язків громадянина надає соціальній справедливості реального змісту.
По-друге, рівність можливостей має матеріалізуватися через залучення дедалі ширшого кола людей до реального процесу прийняття і здійснення рішень, тобто до практичного функціонування органів місцевого самоврядування. Як стверджувалось на недавньому брифінгу для представників місцевих ЗМІ, при Хмельницькій облдержадміністрації діють громадська рада, консультативно-політична рада, консультативно-координаційна рада та багато інших, завдяки яким відбувається тісна співпраця влади... з представниками влади. Так-так, влада тісно співпрацює з владою за принципом: "ми тут порадились і Я вирішив". Не вірите? Проаналізуйте, з точки зору робочих місць, склад "обраної" 31 жовтня 2010 року Хмельницької обласної ради, і вам все стане ясно. Що ж до керівників обласних організацій політичних партій, то вони (а це якраз за означенням консультативно-політична рада) не збирались в ОДА уже більше двох років.
Відомо, що зміст справедливості значною мірою визначається економічними відносинами, особливо, відносинами власності. Професор А. Гальчинський з цього приводу наголошував: "Соціалізація власності визначається не характером функціональних форм, а їхнім реальним змістом, соціальною спрямованістю - подоланням відчуження працівника від засобів та результатів виробництва, поєднанням в економічному процесі функцій працівника і власника, безпосередньою участю всіх, хто працює, в розпорядженні та управлінні всіма видами виробництва і трудової діяльності".
Соціалізація виробництва, як сказано в Програмі Соціалістичної партії України, передбачає розвиток соціалізованих форм власності (оренди, кооперування, різних видів володіння трудовими колективами своїми підприємствами) у поєднанні з розвитком соціального партнерства як способу захисту інтересів працюючих - безпосередньої їх участі або через профспілки у прийнятті рішень на рівні робочого місця, підрозділу, підприємства, корпорації, галузі або в цілому економіки, посилення контролю за адміністрацією шляхом участі у спостережних радах підприємств, незалежно від форм власності.
Та українські реалії засвідчують прямо протилежне. На тлі зростання статків українських олігархів експерти ООН виявили, що у 2011 році за межою бідності жили кожні четверо із п'яти українців. Загалом за рік "прискорених і невідкладних" реформ українці збідніли на 10%. І що найбільш прикро, індекс економічної свободи ділового видання фінансового центру світу (Уолл-Стріт Джорнел) виділив Україні найгірше в Європі 164 місце.
Відзначимо, що між людьми завжди зберігаються відмінності фізичного, розумового, власне, морального, чисто людського змісту. Тому завдання справедливо організованого суспільства полягає не в тому, щоб усунути ці відмінності, зробити всіх схожими один на одного, як рисові зернятка, а створити рівні умови для розвитку та самореалізації особистості кожної людини. Відтак, є над чим поміркувати і владі, і громадськості України у Всесвітній день соціальної справедливості.
P.S. 26 грудня 2011 року Конституційний Суд України визнав конституційними положення п.4 розділу VII Закону України "Про зміни до Закону України "Про державний бюджет України на 2011 рік", яким Кабінет Міністрів був наділений повноваженнями з визначення порядку і розмірів соціальних виплат чорнобильцям, дітям війни та пенсій військовослужбовцям. Іншими словами, соціально-економічні права потрапили у залежність від наявних фінансових можливостей Уряду. І це при тому, що ще 20 липня 2004 року Європейський суд з прав людини постановив: орган державної влади не має права посилатись на брак коштів у казні при невиконанні судових рішень про виплату боргу. Йдемо в Європу?
Володимир СПІВАЧУК,
кандидат економічних наук,
секретар Хмельницького
обкому СПУ,
народний депутат України
IV скликання
Останні новини
Версія для друку
