У правах споживачів ще більше безправності (08.02.2012)
Нещодавно набрав чинності Закон України 3390 "Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції". На думку правознавців, цей закон не лише не захищає інтереси громадян у повній мірі, а навпаки - перешкоджає реалізації прав людей на справедливе покарання за завдану шкоду та збитки.
Відповідно до закону, продукція вважається дефективною, якщо розробка, виготовлення, транспортування, зберігання, технічне обслуговування, використання, знищення цієї продукції споживачем чи користувачем становить загрозу для його життя, здоров'я, навколишнього середовища та власності. Утім шокуючим нововведенням нового закону є те, що відповідальність за нанесення збитків споживачу відтепер несе лише виробник. Продавця ж можуть покарати лише якщо він упродовж 30 днів не повідомить постраждалу особу про назву та місцезнаходження виробника, яке поставило йому цю продукцію.
Нагадаємо, раніше відповідальність за завдання збитків споживачу накладалася як на виробника, так і на продавця. Хтось закине, що ці положення на практиці майже не діяли. Утім аспект психологічного впливу таки був. Відтепер же продавці ставитимуться до продукції з меншою прискіпливістю. Менше дбатимуть про зовнішній вигляд товару, належне зберігання та транспортування. Не на краще зміниться і ставлення до покупців. Якщо ж у споживача і будуть якісь претензії, продавці сміливо відправлятимуть його... до виробника.
Відповідно до закону, виробником вважається виробник готової продукції, сировини або комплектувального виробу, складової частини продукції та будь-яка особа, яка, розміщуючи на продукції своє найменування, торговельну марку чи іншу ознаку, заявляє про себе як про виробника. Якщо продукція виготовлена за межами України, відповідальність як виробник несе особа, яка ввезла її на митну територію України з метою продажу, передання в найм (оренду), лізинг або розповсюдження в будь-якій іншій формі в ході господарської діяльності.
Погодьтеся, навряд чи людина захоче витрачати свій час, нерви і кошти на пошуки виробника, якщо останній знаходиться в іншому куточку країни. Більша частина постраждалих залишить при собі всі претензії, відмовиться від тривалих відряджень та телефонних перемовин у доведенні своєї правди. Відтак соціальна безправність лише зростатиме. Тож негативна реакція соціуму на нововведення цілком зрозуміла, адже закон працює не на споживача, а проти нього.
Згідно ст.16 Закону "Про захист прав споживачів" до 17.09.2011 р., виробник звільнявся від відповідальності у випадках, якщо: 1) він не вводив продукцію в обіг; 2) дефект у продукції виник внаслідок додержання виробником вимог законодавства чи виконання обов'язкових для нього приписів органів державної влади; 3) шкоду завдано з вини самого споживача внаслідок порушення ним встановлених правил використання, зберігання чи транспортування продукції або дії непереборної сили.
З набранням чинності Закону 3390 виробник не відповідатиме за шкоду, завдану дефектною продукцією, якщо дефект виник після введення виробником продукції в обіг, окрім випадків, коли виникнення такого дефекту було зумовлено конструкцією чи складом продукції. Виробник також не нестиме відповідальності, якщо продукція була виготовлена чи розповсюджена не в ході провадження ним господарської діяльності.
У разі, якщо шкоду завдано як внаслідок дефекту в продукції, так і з вини потерпілого чи будь-якої особи, за яку потерпілий несе відповідальність, згідно з цивільним законодавством, відповідальність виробника може бути зменшена.
Між тим, виробник не може розраховувати на зменшення відповідальності, якщо шкоду завдано як внаслідок дефекту в продукції, так і внаслідок дій або недогляду третьої особи. Це лише дає право виробнику звернутися до третьої особи за відшкодуванням збитків у порядку регресу. Погодьтеся, чим далі в ліс, тим заплутаніше справа, а відтак, і питання "хто винен?" має всі шанси загубитися в судових тенетах.
Зі вступом України до Світової організації торгівлі стабільне покращення виробництва та вихід вітчизняних товарів на міжнародні ринки вимагають відповідності державного законодавства європейським та світовим стандартам. Враховуючи проблеми, що існують у сфері виробництва і торгівлі, коли до якості нашої продукції ще дуже багато запитань, контроль з боку держави повинен бути тотальним.
Слід наголосити, що дія ухвалених останнім часом Законів "Про безпечність і якість харчових продуктів" та "Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності" не поширюється на показники безпеки продовольства. Тобто в країні не розроблятимуть горизонтальних технічних регламентів навіть попри те, що деякі технічні регламенти на харчову продукцію почали з'являтися. Це означає, що результати контролю показників безпеки, граничний вміст шкідливих для здоров'я людей речовин внутрішніми не стандартизованими методиками відбору проб і виконання аналізів не визнаватимуться. Крім того, методики виконання більшості аналізів є закритими для виробників. Тобто, не зважаючи на те, що виробники є відповідальними за якість своєї продукції, вони не мають вибору для підтвердження достовірності виконаних аналізів.
До 17.09.2011 р. відносини між виробником та споживачем щодо компенсації шкоди, завданої неякісною продукцією, регулювалися в основному Цивільним кодексом та Законом "Про захист прав споживачів". Тепер до даного переліку можемо включити Закон "Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції".
Його ухвалення мало на меті суттєві зрушення щодо боротьби з недобросовісними виробниками, забезпечення вищого рівня якості та безпеки товарів і продукції. Але сама процедура притягнення до відповідальності не гарантує споживачам більш ефективний захист прав. Зменшення переліку відповідальних осіб аж ніяк не працює на споживача. Під великий сумнів підпадає компенсація за завдану шкоду від дефективного товару. Як, наприклад, діяти постраждалій людині і в кого вимагати реалізації своїх прав, якщо за вказаною продавцем адресою виробника немає чи він відмовляється себе таким визнати?
Фахівці в галузі права відмічають, що за своєю суттю Закон "Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції" має загальний характер й існуючих проблем вичерпно не вирішує. Це скоріше спроба об'єднати різні положення щодо захисту прав споживачів, а також норми Цивільного та Господарського кодексів.
...Не перестають вражати повідомлення про рішення судів країн ЄС та США щодо відшкодування кругленьких сум за шкоду, завдану неякісною продукцією, роботами або послугами. Для нас така реалізація громадянських прав - майже фантастика.
Ірина МАЛИШ
Останні новини
Версія для друку
