Архів: 24.01.2005 – 17.03.2005
Планували до Леніна, а прийшли - до Шевченка. Завдяки "симоненківцям" (10.11.2011)
7 листопада в багатьох містах і селах України соціалісти взяли участь у заходах, приурочених до 94-ї річниці Великої Жовтневої соціалістичної революції. У Полтаві ці заходи мали свої особливості. Про них ми говоримо з першим секретарем обкому СПУ, депутатом обласної ради Степаном Бульбою.- Степане Степановичу, вже не перший рік полтавські соціалісти проводять акції 7 листопада окремо від комуністів. Чому? Здавалося б, цього дня представники різних лівих партій мали бути разом...
- Раніше так і було. Коли і комуністи, і соціалісти, і представники ПСПУ збиралися разом, єдиною колоною йшли до пам'ятника В.І. Леніну, проводили мітинг, підписували спільну резолюцію. Але й тоді місцеві керівники Компартії Симоненка намагалися поводитися зверхньо, з позиції "старшого брата", допускали нетактовності. З часом нам це просто обридло. І нині "симоненківці" проводять подібні акції "в гордом одіночєствє". Щоправда, кількість учасників акцій КПУ зменшилася в кілька разів.
- І все ж цього року разом із соціалістами були представники іншої компартії - КПРС.
- Так, керівник Полтавського обласного осередку Комуністичної партії робітників і селян, депутат міської ради Галина Гаретова (до речі, донедавна - активістка Компартії Симоненка) звернулася в обком СПУ з пропозицією щодо проведення спільної акції. Ми погодилися, розробили спільний план, підготували проект резолюції, узгодили час проведення з міською владою, дали повідомлення на радіо і місцеве телебачення, запросили наших прихильників.
Очевидно, що наша активна підготовка зробила переполох у стані інших комуністів - "симоненківців", і вони постаралися зашкодити нам у проведенні заходів біля пам'ятника Леніну. Робилося це зухвало і грубо, з відчуттям повної безкарності. 7 листопада, провівши о 10.00 свій мітинг, "симоненківці" залишили біля пам'ятника Леніну потужну пересувну звукопідсилювальну установку (все-таки добре "озброєні" "опозиціонери") з групою осіб на чолі з одним із секретарів міськкому КПУ.
Коли керівники міських організацій СПУ і КПРС прибули на площу Леніна і попросили "симоненківців" звільнити місце для запланованої спільної акції, призначеної на 15.00, підпилий секретар міськкому КПУ заявив, що вони будуть "святкувати" до 17.00 і що йому за це нічого не буде, бо він не просто секретар міськкому КПУ, а ще й помічник-консультант нардепа від КПУ. Більше того, у п'яному куражі цей "помічник-консультант" удався до відверто хуліганських дій, намагався перешкоджати представникам СПУ у розповсюдженні агітаційних матеріалів.
- Але ж там були представники міліції.
- Наші звернення до міліції з вимогою припинити ці неподобства і забезпечити нам - соціалістам і представникам КПРС - проведення акції, погодженої в органах влади на 15.00, не зустріли належної реакції з боку правоохоронців. Мовляв, так, пан секретар-комуніст нетверезий, але ж не валяється на асфальті, щоб його забирати, а що чужі речі забрав у свій автомобіль, так міліція не має права його оглядати.
Потім прибув заступник райвідділу міліції, кудись телефонував, нібито й у міськраду, аби довідатися, чи й справді "симоненківцям" дозволено веселитися біля пам'ятника вождю аж до 17.00. Хоч навіщо було телефонувати, коли комуністи заявили про закінчення свого мітингу до 13.00 і про це не могли не знати у райвідділі міліції. Як би там не було - "не додзвонився", і тоді нами було прийнято рішення провести свою акцію біля пам'ятника Тарасу Шевченку. А щоб нас не звинуватили у перекритті руху по вулицях, я попрохав міліцію організувати безпечне пересування нашої колони до пам'ятника Т. Шевченку, що й було виконано. Присутні пішли з нами, залишивши "веселого" секретаря комуністів разом з десятком "соратників".
- Цікаво, що буквально за кілька хвилин "симоненківці" згорнули свою установку і покинули місце біля пам'ятника Леніну.
- Саме так. Як мовиться, "нєдолго музика іграла". Звісно, ми не подаруємо цим "любителям музики" такого ставлення до загальноприйнятних норм суспільної поведінки і вже готуємо з цього приводу звернення в правоохоронні органи.
А, відверто кажучи, добре, що полтавські "симоненківці" так себе повели, не придумавши нічого розумнішого. Це зайве підтвердження їх нинішньої блюзнірської ролі і тут я згоден із Галиною Гаретовою: керівництво партії Симоненка лише прикривається комуністичною риторикою. Воно вже давно гарно прилаштувалося поблизу влади, виконуючи роль вірних прислужників олігархічного капіталу.
Глибоко символічно, що наша акція протесту відбулася біля пам'ятника Тарасу Шевченку. Великий Кобзар укотре виконав роль об'єднувача українців у боротьбі за свої права, за краще майбутнє нашого народу.
Розмову вів Павло КВІТА
Архив за 24.01.2005 – 17.03.2005
Версія для друку
